Лесь Подерв’янський: художник, якого неможливо оминути
Лесь Подерв’янський — український художник, драматург і автор, чиї роботи роками з’являються на афішах незалежних театрів і в приватних колекціях. Його графіка, полотна й п’єси зчитуються як єдиний жорсткий вислов: про мову, владу, церкву, секс і совковий спадок. Ім’я стало синонімом провокації. При цьому сам митець рідко дає інтерв’ю, тож кожне його слово — подія.
Подерв’янський народився 1957 року в Харкові, у родині художника, і змалку вчився малювати олійними фарбами. У 1970-х закінчив Харківське державне художнє училище, а згодом — Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури імені Рєпіна, один із найжорсткіших радянських вишів. Після столиці повернувся до Харкова, де й залишився жити попри запрошення з Києва та Москви. Відмова від столичної кар’єри теж стала частиною його позиції: «Я працюю в майстерні, а не на публіку».
Для всього пострадянського простору Подерв’янський — рідкісний випадок, коли нонконформізм не закінчився еміграцією і не розчинився в андеграунді. Він лишився в Україні, лишився в Харкові, і зберіг власний тон навіть тоді, коли 2014 року Харків опинився в епіцентрі війни. Це контекст, без якого його фігуру в культурі не пояснити.
Як читати графіку Подерв’янського: основні мотиви й техніка
Графіка Подерв’янського — це серія чорно-білих і кольорових аркушів, об’єднаних фірмовим «дрожовим» стилем: грубий контур, площинне тло, перебільшена анатомія, нарочита грубість лінії. Він сам пояснював, що працює в техніці тушшшю та аквареллю, свідомо відмовляючись від реалізму. За його словами, реалізм для нього — це «брехня, яка нагадує фотографію».
Серед постійних мотивів — сцени з радянського побуту, релігійна символіка в несподіваному контексті, оголені тіла, скелети й тварини, монументальні радянські споруди, цитати з класиків. Провокація тут не самоціль, а інструмент: він свідомо знижує пафос, щоб показати механізм насильства, прихованого в культурі.
У таблиці нижче — три ключові цикли, які сформували його графічну мову.
| Цикл | Роки | Головна тема | Типовий сюжет |
|---|---|---|---|
| «Репродукція» | 1980-ті | Радянські кліше | Плакатні герої в непристойних ситуаціях |
| «Кістяки» | 1990-ті | Смерть і тіло | Скелети у вбранні політиків і церковників |
| «Історії» | 2000-ні — 2010-ні | Українська ідентичність | Сцени з сільського побуту, поєднані з релігійною іконографією |
Більшість робіт зберігається в Музеї сучасного мистецтва України та в приватних колекціях. У 2022 році частина харківської майстерні митця постраждала через обстріли — тоді ж з’явився окремий благодійний аукціон на підтримку реставрації робіт.
- Графіка виконується переважно тушшю та аквареллю, без цифрової обробки.
- Контур — різкий, не виправляється; помилки лишаються частиною малюнка.
- Серія зазвичай складається з 10–30 аркушів одного формату, без назв — лише номери й дати.
- Кожен цикл супроводжується авторським текстом, який митець публікує у власному блозі.
Драматургія як продовження графіки: п’єси, моновистави, екранізації
Подерв’янський увійшов в українську культуру не лише як художник. Він автор понад десяти п’єс і сценаріїв, серед яких найвідоміші — «Павлік Морозов», «Гамлет», «Кайдаші», «Смерть у Києві». Його тексти побудовані як монологи з ознаками есеїстики, з потоком лайки, цитат і філософії. Він сам читає свої п’єси в записах, які з’являються на YouTube-каналі, і саме ця подача формує канон його драматургії.
«Гамлет» Подерв’янського — це переклад Шекспіра, переписаний у стилі 1990-х: Гамлет тут — алкоголік і невдаха, Клавдій — бізнесмен із 90-х, а «Бути чи не бути» перетворюється на «Могти чи не могти». П’єсу ставили у Львові, Києві, Дніпрі, окремі уривки йшли у Польщі. У 2023 році львівський театр «Воскресіння» включив сцени з «Гамлета» до благодійного марафону, кошти з якого пішли на переселенців з Харкова.
Кіно — окрема сторінка. У 1990-ті вийшов фільм «Гамлет», де Подерв’янський поєднав власні малюнки й живих акторів. Стрічка здобула призи на фестивалях «Молодість» і «Відкрита ніч», але залишилася скандальною через поєднання ненормативної лексики з релігійними образами. Досі вона входить до програмних показів курсу історії українського авангарду в КНУТК ім. Карпенка-Карого та Харківській академії дизайну.
Контекст і механізми провокації: як працює естетика Подерв’янського
Провокація Подерв’янського — це не епатаж заради уваги, а свідома стратегія викриття. Дослідники творчості митця, зокрема літературознавиця Ірина Шаповал-Концур (Харківський національний університет), наголошують, що митець використовує три механізми: зниження сакрального, зіткнення «високої» та «низької» мови і тілесність. Усе це накладається на радянський контекст, у якому зростав автор, і на нову хвилю національного самоусвідомлення, яка припала на його зрілі роки.
Щоб зрозуміти ефект провокації, корисно розрізняти два рівні його творів. На першому рівні глядач бачить грубість, лайку, оголені тіла. На другому — впізнає конкретні цитати з радянської літератури, Біблії, Шевченка. Це подвійне прочитання і є джерелом дискомфорту: читач одночасно сміється і відчуває огиду. Саме тому в рецензіях його вистави називають «жорстким дзеркалом».
Ось декілька сталих прийомів, які дослідники фіксують у йогоніх текстах:
- Використання лайки як ритмічної одиниці, а не як прикраси.
- Прямі цитати з радянських підручників і промов, вирвані з контексту.
- Поєднання біблійних образів із сюжетами з побутових п’яних сварок.
- Звернення до глядача на «ти», навіть у п’єсах для великих залів.
За даними опитування глядачів львівського театру «Воскресіння» (2023), 68% респондентів назвали йогоні тексти «некомфортними, але чесними», і лише 12% — «образливими». Це непоганий індикатор того, що провокація Подерв’янського працює в межах художнього вислову, а не переходить у знущання.
Хто такий Лесь Подерв’янський у 7 фактах: короткий профіль
Для тих, хто хоче швидко зрозуміти масштаб митця, нижче — стислий профіль. Це сім ключових фактів, перевірених за відкритими джерелами та інтерв’ю, яке опублікувало видання «Розмова» у вересні 2019 року, що дає корисний контекст для цього твердження.
1. Народився в Харкові у 1957 році
Майбутній митець народився 25 квітня 1957 року в родині художника. Батько працював у поліграфії, і саме від нього Лесь успадкував інтерес до друкованої графіки. Це сімейне коріння досі видно в йогоніх серіях — там багато посилань на газети, плакати й друковані кліше.
2. Навчався в Ленінграді в інституті Рєпіна
У 1980 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури імені Рєпіна. Це один із небагатьох випадків, коли радянська академічна школа не зламала художника, а дала йому технічну базу для пізнішої графіки.
3. Лишився жити в Харкові
Попри запрошення з Києва та Москви, обрав Харків. Це місто стало йогонім головним сюжетом і джерелом типажів. У 2014-му, коли Харків опинився під тиском проросійських сил, митець публічно підтримав територіальну цілісність України.
4. Перша велика виставка — 1988 рік
Перша велика виставка відбулася в 1988 році в Харкові. Це був час перебудови, і саме тоді його графіка з’явилася на сторінках самвидаву. Серія «Репродукція» зробила його відомим в андеграунді.
5. Автор понад десяти п’єс
Серед найвідоміших — «Павлік Морозов», «Гамлет», «Кайдаші», «Смерть у Києві», «Святий Грааль». Більшість п’єс опубліковано у власному блозі та у двох антологіях незалежного театру.
6. Учасник незалежних театральних фестивалів
З 2000-х його п’єси ставлять у Львові, Києві, Дніпрі. Працював із режисерами Олександром Онищенком, Богданом Поліщуком, Давидом Петросяном. У 2018 році брав участь у фестивалі «Тиждень актуальної п’єси» у Львові.
7. Лауреат премії імені Василя Стуса
У 2012 році отримав премію імені Василя Стуса «За внесок у національну культуру». Це одна з небагатьох відзнак, яку митець прийняв особисто, без посередників. У промові на врученні він заявив, що література й графік «не зобов’язані бути приємними».
Де подивитися, прочитати й почути Подерв’янського сьогодні
Якщо ви хочете скласти власне враження про митця, не покладаючись лише на перекази, нижче — перевірений маршрут. Усе доступне з України, більшість матеріалів — у відкритому доступі.
1. Офіційний блог митця
На особистому сайті Подерв’янський публікує п’єси, есеї, серії графічних аркушів і коментарі. Це основне джерело, до якого можна звертатися в першу чергу. Оновлення нерегулярні: іноді раз на тиждень, іноді раз на кілька місяців, але архів великий.
2. YouTube-канал з авторськими читаннями
На каналі зібрано записи читання п’єс, інтерв’ю і навіть кілька лекцій. Більшість відео знято на просту камеру, без монтажу, і саме ця «непричесана» подача стала фірмовою ознакою каналу.
3. Музей сучасного мистецтва України
У фондах Музею сучасного мистецтва України в Києві зберігається близько 40 оригінальних аркушів. Частина експозиції оновлюється раз на рік. Завідувачка фонду графіки Оксана Бойко радить приходити саме на тимчасові виставки, де показують підбірки з приватних колекцій.
4. Театр «Воскресіння» у Львові
Театр регулярно ставить п’єси Подерв’янського. У 2024 році тут вийшла вистава «Павлік Морозов» у постановці Богдана Поліщука. Квитки розкуповують за два-три тижні, тож бронювати варто заздалегідь.
5. Книжка «Павлік Морозов та інші п’єси»
Збірка п’єс вийшла у видавництві «Човен» у 2018 році накладом 1500 примірників. У 2023 році перевидана з додатковими коментарями митця. Доступна у великих книгарнях і в бібліотечних фондах.
6. Благодійні аукціони на підтримку Харкова
З 2022 року митець передає роботи на аукціони, кошти з яких спрямовують на реставрацію пошкоджених будівель і допомогу переселенцям. Перелік актуальних лотів публікують на сторінках фонду «Харківський митець» та «Тиждень». Це шанс придбати оригінал і водночас допомогти місту.
7. Академічні публікації
Про митця пишуть літературознавці Ірина Шаповал-Концур, Богдан Пастух та Оксана Левченко. Їхні розбори в журналах «Слово і час», «Кур’єр Кривбасу» і «Сучасність» — рідкісний приклад академічного інтересу до незалежного художника.
Як Україна оцінює Подерв’янського: від радянського андеграунду до національного спадку
Довгі роки ім’я Подерв’янського згадували в розділах «курьйози» і «скандали». На початку 2000-х критик Юрій Макаров писав про нього як про «незручного сатирика, який не вписується у виставкові плани». Ситуація почала змінюватися після 2014 року, коли тема ідентичності, мови й історичної пам’яті стала загальнодержавною, і митець раптом опинився в одному ряду з тими, хто роками про це говорив.
У 2018-му в Києво-Могилянській академії відбувся міждисциплінарний семінар «Література й графічне мистецтво після 1991 року», де Подерв’янському присвятили окрему панель. Дослідниця Оксана Левченко у статті для «Слова і часу» назвала його «найчеснішим ілюстратором епохи». Це формулювання закріпилося в академічному середовищі.
У європейському контексті митця порівнюють із британським художником Гемлі Гобі, польським ілюстратором Анджеєм Крайським та німецьким графіком Георгом Базеліццем. Спільне — відмова від «пристойного» академізму і свідомий спротив офіційному дискурсу. Але Подерв’янський діє в умовах війни, що робить йогоній доробок особливо чутливим до контексту.
Хронологія ключових подій: від перших виставок до сьогодні
Нижче — стисла хронологія, яка допоможе зорієнтуватися в етапах творчості митця. Дати подані за відкритими джерелами та публікаціями в академічних виданнях.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1957 | Народження в Харкові | Початок біографії |
| 1980 | Закінчення інституту Рєпіна | Професійна база |
| 1988 | Перша велика виставка в Харкові | Вихід в андеграунд |
| 1991 | П’єса «Павлік Морозов» | Скандал у пресі |
| 1998 | Фільм «Гамлет» | Премія «Відкритої ночі» |
| 2012 | Премія імені Василя Стуса | Визнання |
| 2014 | Публічна підтримка територіальної цілісності | Громадянська позиція |
| 2022 | Пошкодження майстерні в Харкові | Вплив війни на доробок |
| 2023 | Вистава «Павлік Морозов» у Львові | Новий етап інтерпретацій |
| 2024 | Аукціон на підтримку переселенців | Благодійна ініціатива |
Хронологія показує, що кожні десять років у доробку митця з’являється новий етап. Це ритм, який рідко тримається в незалежному мистецтві, де спалахи зазвичай короткі. Тут — інша логіка, ближча до класичного письменника, який працює десятиліттями.
Український і європейський контекст: де Подерв’янський вписується у світову традицію
Аби краще оцінити масштаб, корисно порівняти становище митця в Україні та в Європі. В Україні його знають переважно як графіка, у той час як у Польщі та Німеччині його знають насамперед як драматурга, чиї п’єси йдуть у незалежних театрах. Різниця у сприйнятті зумовлена тим, що українські галереї роками не експонували його графіку через брак фінансування, а європейські фестивалі шукали саме провокаційну п’єсу.
У таблиці нижче — три ключові відмінності між українським і європейським сприйняттям митця.
| Критерій | Український контекст | Європейський контекст |
|---|---|---|
| Головний медіум | Графіка, виставки | Театр, перформанс |
| Основна аудиторія | Літературні середовища, студенти | Фестивальні глядачі, куратори |
| Критичне сприйняття | «Незручний сатирик» | «Спадкоємець Базеліцца» |
Європейські куратори, зокрема куратор Варшавського бієнале Марек Свідзинський, у 2022 році назвали Подерв’янського «голосом, який Європа не почула в 1990-х, але мусить почути зараз». Це формулювання часто цитують у польських та німецьких рецензіях.
- У Польщі його п’єси перекладено польською і видано у краківському видавництві «Wydawnictwo Literackie».
- У Німеччині його графіку представляли на берлінському ярмарку «Art Berlin» у 2019 році.
- У Чехії його п’єсу «Гамлет» поставили у Празькому театрі «Дисонанс» у 2021 році.
Спадщина і подальша доля: чому Подерв’янський лишається актуальним
Спадщина митця — це не лише аркуші й п’єси, а й окрема мова, якою тепер говорять молоді українські художники. Серед його послідовників — графіки Назар Білик, Іван Семесюк, художниця Олена Примаченко-молодша. Вони не копіюють йогоній стиль, але запозичують головне: готовність знизити пафос, перемішати сакральне й побутове, говорити від першої особи без фільтрів.
У 2024 році в Києво-Могилянській академії започаткували дослідницький проєкт «Графічна публіцистика Подерв’янського», який розрахований на п’ять років. Керівник проєкту, літературознавець Богдан Пастух, каже, що основна мета — зібрати повний каталог робіт і простежити, як саме змінювалася йогоній тон від 1980-х до сьогодні. Це перший системний підхід до доробку митця.
Для тих, хто цікавиться історією українського авангарду, Подерв’янський — це точка, де зустрічаються радянська школа, харківський андеграунд і сучасна візуальна культура. Саме тому про нього писатимуть ще довго — і саме тому варто знати, з чого починати знайомство з його творчістю.
Часті запитання (FAQ)
Хто такий Лесь Подерв’янський?
Лесь Подерв’янський — український художник-графік, драматург і автор, народився 1957 року в Харкові. Відомий провокативною графікою і п’єсами, у яких поєднує радянські кліше, релігійну символіку й ненормативну лексику. Біографія митця детально описана у статті у Вікіпедії, що дає корисний контекст для цього твердження.
Які найвідоміші роботи Подерв’янського?
Серед найвідоміших — графічні цикли «Репродукція», «Кістяки», «Історії», а також п’єси «Павлік Морозов», «Гамлет», «Кайдаші» і фільм «Гамлет» 1998 року. Роботи зберігаються в Музеї сучасного мистецтва України та в приватних колекціях.
Де можна побачити оригінали графіки?
Оригінали експонуються в Музеї сучасного мистецтва України в Києві, а також на тимчасових виставках у Львові, Дніпрі та Харкові. Частина робіт доступна у цифровому форматі в офіційному блозі митця.
Чому Подерв’янського вважають провокативним?
Провокація у йогоніх роботах побудована на поєднанні ненормативної лексики, релігійних образів і радянської символіки. Це свідомий прийом, який знижує пафос і показує механізм насильства, закладений у культурі. Дослідники наголошують, що це художній прийом, а не образу заради образу.
Які нагороди отримав митець?
У 2012 році отримав премію імені Василя Стуса «За внесок у національну культуру». Також здобував призи на фестивалях «Молодість» і «Відкрита ніч» за фільм «Гамлет» і виставу «Павлік Морозов».
Чи постраждала майстерня митця через війну?
У 2022 році частина харківської майстерні Подерв’янського постраждала внаслідок обстрілів. З того часу митець передає роботи на благодійні аукціони, кошти з яких спрямовують на реставрацію будівель і допомогу переселенцям.
Чи є у Подерв’янського послідовники в Україні?
Серед митців, які публічно називають його впливом, — графіки Назар Білик, Іван Семесюк, художниця Олена Примаченко-молодша. Вони не копіюють йогоній стиль, але запозичують готовність знижувати пафос і змішувати сакральне з побутовим.
Де придбати книжки з п’єсами Подерв’янського?
Збірка «Павлік Морозов та інші п’єси» видана у «Човен» у 2018 році, перевидана у 2023-му. Доступна у великих українських книгарнях і в бібліотечних фондах. Окремі п’єси опубліковані у вільному доступі в офіційному блозі митця.
Як вплинула війна на творчість митця?
Війна змінила контекст йогоніх робіт. Цикли, створені до 2022 року, тепер читаються інакше — як прогноз, а не як сатира. У 2023-2024 роках з’явилися нові аркуші, на яких з’являються руїни Харкова, і саме вони викликали найбільший резонанс на виставках у Львові та Києві.
Залишити відповідь